Коли в серці пусто, лишається біль,
і вимкнене світло, і тиша із тиш …
Як завжди самотність взяла на приціл,
слів є мільйони - а ти мовчиш…
Ніби потрібний, і ніби є віра,
ніби є сенс - та насправді нічого…
Коли хочеться просто бути щирим,
та поруч зовсім немає нікого…
Коли рве душу до сліз, до тремтіння,
і хочеться крикнути в місто пусте…
Усе неповторне, все мимовільне,
мрієш лишень, щоб пам’ятали тебе…
