Осінь наступає
На ноги
В шаленому танці думок.
Половина мене кричить до незмоги,
Половина задумлива,
А ще половина знімає цей лютий танок.
Осінь протерла руки,
Видавлює вірш, як прищ.
Настрій яскравий, та сторонній десь стукіт
В душі щось троїть?
От зірвусь, але, як же? Коли ж?
Спогади лізуть HD-шні
Здається, це було години тому.
Пам’ять з зубів дістає щось колишнє -
Смачним воно було ж…
Та вже так воняє, що й ну.
Ув очі сіяє зни́зька…
Щось тепле динамік хропе.
ЗАРАЗ як сонечком сік помаранчевим БРИЗНЕ!
Куди ви вже, яблука спілі?!!
Осінь махає рукою зі свого купе!
Сиджу над віршем спокійний…
Лишилась лиш гуща у чашці ідей…
ВРАЗ хочеться кинути зошитом в стінку!
Телефоном у стінку!
Голову кинути в стінку! Той самий HD-дисплей…
Осінь тікає експресом,
Зникає в кривих Радівців…
А літо в розмитих снах VHS-них
Як вирізка сцен із кіно,
Які не потрапили в фільм, які так і в фільм не вмістив…
Градуси зле понижати…
Градус екліптики ж лізе униз.
Під градусом цим стаємо ми всі біснуваті
Лиш келих коктейлю «Осінь» -
І кожен паде додолу, кожен рачки по бруду поліз.
