Я ловлю твою усмішку,
Як метелика сачком,
А вона усе випурхує від мене,
Приціляюсь у десятку, попадаю в «молоко» -
Невезуха, прямо скажем, незбагненна!
Та хоча б спіймати погляд,
Але ж вперто омина,
Що за витівки – не можу зрозуміти.
Ще учора так чудово і цікаво було нам,
А сьогодні – чую я – розлука світить.
Тут зненацька під’їжджає
До парадного твого
Іномарка – не машина – просто диво.
І вискакує із неї якийсь жевжик, як вогонь.
Бахур твій – мені альтернатива.
Тепер знаю, хто дорогу
Мені, люба, перейшов.
Ще побачимо, а хто з нас буде третім.
Повернуть любов зумію, хоч гадаю – буде шок –
Прилечу до тебе завтра на ракеті!
" - Нельзя поверить в невозможное!
— Просто у тебя мало опыта, — заметила Королева. — В твоем возрасте я уделяла этому полчаса каждый день! В иные дни я успевала поверить в десяток невозможностей до завтрака!"
Можливо все! Головне - вірити І жодні жевжики не завадять
І жодні жевжики не завадять 
...без бою? 
