Вже 30 літ чорнобильським є дзвонам,
І в ті краї вже знов летять птахи,
Та чи не в кожній хаті й зараз є знайомі
Тих давніх весняних деньків жахи?!
Чекали першотравень всі, як завжди,
Але ніхто не міг був зрозуміти,
Чому по трасі Київ-Харків
Із Київщини виїжджали діти.
«Атомоград» - так називали Прип’ять,
Для енергетиків створили місто молоде,
А зараз називають «місто-привид»,
І саркофаг на його фоні все росте.
Чорнобиль став для України горем,
І світ заплакав чорними сльозами…
Багато вже померло тих героїв,
Які приборкували «мирний атом».
Так, «мирний» був колись,
Поки та чорна хмара пилу
Не поховала Припяті дітей,
Де люди всі там мирно жили.
Страшних таких ніхто не ждав вістей.
І ніби долі всі розщеплені на атоми,
Почався відлік не на рік, і не на день,
А на століття, залишившись втратами,
Чужі помилки у життях людей.
Ця техногенна катастрофа стала жахом,
Весь світ здригнувся від страшної інформації,
Десятки тисяч стали тяжко хворими,
Був мирний атом – стала радіація.
Рижіє ліс, спустошені хатини,
І хвіртка ніби на гостину жде,
Хоч вже багато літ пройшло з тієї днини,
Але в той двір ніхто, ніхто не йде.
Звільнившись від людей, зітхнув, природа
В спустошених лісах відновлює усе,
І ніби нам говорить: «Треба жити,
І берегти себе і все живе...»
Чорнобиль став для світу тим уроком,
Який нам показав, що може статись все...
До катастрофи менше кроку,
Якщо безглуздість ставить над усе.
Як спадок катастрофи – заповідник
Для світу став взірцем з минулих літ,
Що атом є не тільки мирним,
Щоб знали люди, як робить не слід!
Зайшла подивитися ваші твори, тому що раніше з Вами була незнайома...
Вірші пише душа, тому я завжди пізнаю людей через слова
Чорнобиль це і кара, і нагадування людям, що з ними буде, якщо вони будуть бездумно знищувати природу і використовувати її не за прямим призначенням...
Алика Лем відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зараз б*ють тривогу: Рассохинське "кладовище", де стояла техніка, яка використовувалася при ліквідації аварії на ЧАЕС, там і військова також, більше 10 тис. одиниць, пусте. А вона вся радиаційна. Фото з американських та ін. супутників. Що з нею сталося - пустили в переплавку, або відправили на АТО невідомо.
Алика Лем відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, дуже сумно ці трагічні події чи не в кожній родині українців Дякую,що знайшли для нас час!
ВІдчувається, що написано від душі і з болем за все що трапилось. Взагалі не погано. Треба трохи більше працювати над римами і розміром. Все буде добре. Щиро бажаю успіху на цій ниві.
Алика Лем відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякуємо!!!!! за відгук і поради. я не літератор..., а донька тільки починає писати
Дуже дорослий,хвилюючий вірш.Подякуйте доні за небайдужість.
Алика Лем відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І Вам дякуємо за відгук. Доні 14 років, вірш написала до дня Чорнобильської трагедії на конкурс.Просто в нашій родині 2 чорнобильці , які були одні з перших на реакторі. А ще й рідний дядько доброволець. От після зустрічі з ними для розповіді у школі вона написала цей вірш.