Чому на самоті бентежно так мені?
Чом хочу гірко плакати, тужити?
Та сліз нема, лиш краплі дощові гучні
Продовжують з хмурного неба литись.
Печаллю й тугою затьмаривсь розум мій
Так, наче ти стоїш над краєм прірви,
А відступить, хоча б на крок назад, – не смій!
Лише вперед – єдиний в тебе вибір…
Осуджувати ці слова не поспішай,
Більш ні про що не смію попросити,
Попробуй зрозуміть глибокий серця жаль,
Як хочеться в такі хвилини жити.
13.11.2012
