Не треба отак –
різати простір лезом…
А далі – складати його у дешеві конверти.
Де губи світанками пахнуть жагуче ( о, крейзі!..)
Бо це береги –
вже занадто шалено відверті
Не треба отак…
На вістрі чужих насмішок
згоріти на дим… на попіл… на прах… а далі
іти берегами самотніх бродячих кішок…
Бо то береги –
вже занадто терпкої печалі
Печаль, що занадто терпка, проллється словами
і ляже строкато на чистий терплячий папір.
Підеш граційно, грайливо в незвідані далі,
збирати в долоні тепло із згасаючих зір.
Такі вже ті кішки - свободолюбиві істоти -
хазяїн і дім - це все добре, та тягне інстинкт
сміливо вивчати звабливі тривожні висоти...
Життів пара є!.. (На один точно вистачить зліт))))
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згоріти на дим… на попіл… на прах… а далі
Іти берегами самотніх бродячих кішок…
Бо то береги –
вже занадто терпкої печалі…
...как по мне - так привычный с годами курс...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...привычный с годами курс... вмієш,заспокоїти,Наталі