Що минуло, в тім нема потреби…
Тільки знову ти кудись спішиш:
Мало висі, мало всього неба,
На вогонь метеликом летиш.
Спалахнеш - і в тихім непокої
Не злетиш вже більше в неба синь.
Не пізнаєш і себе самої
В ореолі здиблених гординь.
Зупинись, ще поки сонце світить,
Не любов то - мара уві сні.
Там в чеканні зло, як привід, бродить.
Не роби так боляче мені…
