Після свята Миколая стрілись в дворі діти,
Та й почали хвалитися, почали радіти.
- Мені новий телефон запхав під подушку,
- А мені святий приніс танчика й "воздушку".
- А я маю нове "лего", чобітки і шапку,
- А мені планшет приніс і ще - шоколадку.
... Тільки дівчинка маленька в стороні стояла.
- А мені. Мені...нічого, - стиха прошептала.
В мене тато був солдат... Він тепер на небі,
Каже мама, що нам тепер нічого не треба...
Повернулась і пішла мала сиротина.
А із неба дививсь батько на свою дитину...
Оксана Максимишин-Корабель
19 грудня 2014 р.
Чудово, правда сумно. Але це правда
