|
Спогади… Я їх збираю на стіні.
Спогади… Найкращі спогади мої.
У фотографіях отих, пробитих цвяхами журби,
Де, мої друзі й вороги, завмерли разом, назавжди.
Біля багаття світлих мрій,
Я з вами душу свою грів,
Під теплим подихом надій,
Тенета дум шалених плів.
Хотів сказати те, що знав,
І показати те що мав.
Хотів розвіяти туман
Із злих ілюзій та оман.
Поміж землею і водою,
Хотів би бути я стіною.
З одного боку відчувати блакитних хвиль сонливу ласку,
З барвистим плескотом злітати і поринати в тиху казку.
А з другого кричать від болю,
Від гострого як ніж каміння,
Що розрізає мою долю,
Що точить кров з мого коріння.
Так, рідні спогади мої, колись приходить старість,
І поєднає на стіні мою печаль і радість…
У фотографіях отих, пробитих цвяхами журби
Де, мої друзі й вороги, завмерли разом, назавжди.
ID:
538649
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 22.11.2014 01:40:02
© дата внесення змiн: 05.04.2015 23:03:48
автор: савко
Вкажіть причину вашої скарги
|
