Вона над прірвою трималась,
Вона боялась висоти,
Та тихо так в пітьму спускалась,
Тікаючи від самоти.
Смерті раніше не боялась,
Життя цінити ж мала мить,
Ніби з огнем постійно гралась -
Тепер не зможе закурить.
Додолу пада листя жовте,
З весною прийде нове життя,
Та не має сил вона у котре,
Її майбутнє - це небуття..
