Що з того, що пам'ять моя
Це курган пересипаний
Попелом,
І губиться десь
Між
Сотнями
Тисячею
Думок,
Що з того, що була
Ти насправді
Псевдо пророк.
Що з того, що
Пам'ять
Наче куля у животі,
Проростає корінням,
Наче у землю
Сичі,
В глибину
Твоїх порожнин
Новоутворенням,
Уздовж
Жил твоїх
Наче линв,
Як досвідчений
Акробат,
Що з того,
Коли ти один –
То немає шляху
Назад.
Кожне минуле –
Це наче тривала
Смерть,
Живеш із ним,
Носиш в собі
Як кров,
І наче сталеві
Стержні у
Рамках магнітних
Осердь,
У ньому пульсує
По колу одна
І та ж сама
Любов.