Ти створена з мого божевілля і краплини снів
Дівчина, що зв’язала душу з тілом
Ти вміло стримуєш мій гнів
З тобою моє серце - птах… стрепенулось…і взлетіло….
Я система амбіційних планів і незатверджених ніким теорій
Мене цікавлять принципи пізнання матерій цього світу
Ми дві прямі, з зовсім різних траєкторій
Які разом пишуть букви свого алфавіту…
Крізь анабіоз, чую голос твого альтер - его
Цю сповідь, яку промовляєш як востаннє
І твої слова завмерли: «Прощай, колего»…
Від яких пробуджуюсь, і продовжую повстання…