Ох, як романтично збирати осінні горіхи,
Як вітер у пику тобі шле свої есемес,
Які б дрижаки не ловив я, та сонце, на втіху,
Всміхалось, як завше, привітно з люстерка небес.
Дерева пожовклі схилялися немічно в танці,
Як літні, поморщені, з дому стареньких жінки,
Я часто в житті був глухим егоїстом, поганцем,
Але тверезив мене вітру порив гомінкий,
Але наче писком токмачила мудра тут Осінь:
"Поглянь, як життя віддають мої доньки й сини,
Тепла щоб залишила їм хоч би крихітку, просять,
І щоб не вбивала я холодом їх до весни.
А ти геть не маєш і приводу, юний негідник,
Впускати у душу вітри й навісні холоди,
По меншій це мірі, із боку твого дуже підло, -
У серці від весен гноїти духмяні плоди."
Удячно кивав я наставниці мудрій, великій,
Всміхавсь перехожим в обличчя, мов дурник, і все ж...
Я вітру щасливу давав приголубити пику,
І щастю не було юнацькому видимих меж.
А я от не відмовляю собі в таких приємностях)і не бентежусь що десь з"явиться щось зайве)))і польві квіти дуже люблю))
Сашко Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну це особиста справа кожного, я просто на хороших харчах можу доволі швидко набрати соцнакоплєнія, а це мене часом більше хвилює, ніж дівчат а квіточки - то да...а зараз у вазонах вдома вирощую помідори і кавунчики
Ой)та що ж це я)чоловікам дарувати квіти якось не комільфо))))))
Сашко Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ахах) до речі, я люблю гарні польові квіти, та й звичайні окультурені а тортик і кава шкідливі для організму, тільки поправлюся і стану залежним від кавового кофеїну а за жіночу турботу дякую
Сподобалось)) хороша іронія, мудрі роздуми, здається, що про юнацьке щастя писала зріла людина, яка озирнулась назад і зрозуміла ціну молодості... Чудовий вірш.
Сашко Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00