Усі твої зневіри перетворились на води Мерів,
А свідкування праведності - на невидимий уже міф.
Проте час таки заліковує усі рани,
Ці виразки, які я ношу у душі.
Та найбільше, сину смерті, остерігайся омани,
Бо в цьому ореолі стає тісно нам,
Та немарна широкість
Перекреслить усі твої нещастя,
Що збезчестили тебе до гіркості під словом – Навал.
Усі пороги тепер не причалені,
Усі мости надто згублені,
Щоб бути схильними до самопідпалень.
День помирає, щоб народилась Ніч.
І хіба твій сон – не пронизливе воскресіння?
Ми ж будували вежу для возвеличення самості,
А в результаті вітром гріхів розсіяли
Власне, кров’ю і хлібом набуте насіння.
І я сиплю серце попелом,
Бо твоє велійяалство спотворює світовий ріг.
Та вся недосяжність
Зійшла у вигляді Еммануїла,
І тоді промовила я: «Це найбільша жертовність,
Коли Бог прибрав себе у шати людини,
Розділив себе до постаті Сина».
Пам’яттю ж для мене не є дерев’яний хрест,
Чолоокреслений терен чи криваві стигмати.
Я люблю тебе, ближня,
Бо ти потребуєш мене,
Я у собі проростила міць Агапе.
• Навал – нерозумний
• Мерів- сварка
• Син смерті – достойний смерті
• Велійаял – нечестивий
• Агапе – любов до ближнього
• Ріг –символ сили (гебраїзм)
• Ближній - це людина, що потребує Вас(Ісус).
• Широкість - визволення, спасіння (гебраїзм).
