Моя уява благає фантазії:
Хоч на мить зупинити їх потяг,
Що їде у серце повний амброзії...
Знов...цей пожираючий погляд...
Десятка...з першого підходу...
Чи вдалий день, чи око-сокіл?
Життя попало у незгоду,
Незгода привела неспокій...
За ним вже муки потягнулись,
Думки про каву й цигарки...
Мені б від болю відхреститись,
Як від облуди Сатани...
Безсмертні душі мучаться у пеклі,
Праведники мають теж бажання:
Я маю намір відректись
Від непотрібного мені кохання...
а про амброзію круто 
