... здобували нудьгу, прикрашаючи стелю кристалами,-
та ким стали ми? розкидало роками, вокзалами
і змінилась адреса Всевишнього скоро...
в коридорах молитви я зовсім тепер не друкую.
світ Гренуя просякнутий смородом смерті,
наскрізь стерті, ми запах дощу пригніздили до стінки,
лиш відтінками сліз заливали сусідні кімнати,
де огризки таланту обом заважали ще спати...
ці мандрівки у часі робили нас надто блідими,
невловимо прозорість сльозами обох напувала..
та мало... це літо дощами повільно вбивало,
під нігті слова із брудного металу...
їх мало...
та й нас вже з тобою не стало.
ще перечитала 3 рази. комент Ірини трошки привідкрив мені ще вірш. це літо дійсно усіх заливало дощами сліз, які падали холодними відтінками на наші (їхні) бліді обличчя
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
