Дощем облиті сірі люди,
в словах якіх лише чуже,
але їх бачу завжди й всюди.
Обридло бачити їх вже.
Вони ніхто для тебе може,
а ти - ніхто у їхніх снах.
Ніхто із них не допоможе,
не знайдеш правди в їх очах.
Але колись, чи може завтра,
один із них розтопить лід...
Лише для цього й жити варто,
бо він залишить в серці слід.