Вітер змін надме мої вітрила,
На російській кажуть «паруса»,
Прощавай кохана й вередлива,
З розуму звела твоя краса.
Щастя було на очах вологим…
Зрадила ти майже через рік,
Зрозумів яким я став убогим,
Скарб залишив, але сам утік.
Ти живеш тепер життям подружнім,
Але часто ввечері дзвониш,
Я пишаюсь своїм вчинком мужнім,
Що сказав тобі – мене залиш.
пустуєш? 
