Десятий янгол трубить нам що вже кінець,
а зорі долі пророкують мені вельон,
боюсь що мої мрії всі зведуться на нівець,
базбарвно ж жити з почуттям, без дії.
Отак кохаєш п*яним поглядом безумства,
як милостиню просиш поцілунки,
тікаєш крізь болюче Твоє волелюбство,
і тіло своє занотовуєш до стратегічно вигаданих пунктів.
А світ навколо б*ється пульсом ритму,
у сніжних пагорбах шукають подарунки,
і хтось один, так схожий на прибульця,
засне у новорічну ніч й чекатиме Твої примарних поцілунків.
мені подобається 
