Поезія! Хода твоя ледь чутна!
Приходиш ти частіше, коли скрутно…
А так потрібно щастя змалювати,
Щоб тим малюнком хворих лікувати,
Щоб за потребою себе зцілити,
І дню прийдешньому, немов дитя, радіти!
Отож поезіє! Палай, мов папороті цвіт!
І осявай натхненням цей прозовий світ!
