Не злякати подихом зими,
Скільки б хуртовині не тривати.
Всі згорять в минуле тут мости,
Щезне вмить надії сніжна вата.
І тоді прокинеться від сну
Пролісок, якого так чекають.
У житті заквітчану весну
Й тепле сонце радісно стрічають.
А химерам всім дорога в ніч,
Темрява холодна— їх майбутнє.
Розгориться ще як треба піч,
Вітер добре на вогонь подує.
