"І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна."
(Ліна Костенко)
Немає іншого Дніпра,
Немає іншої країни,
Прийшла випробувань пора
Для всіх людей, для України.
Вона, поругана не спить,
Бо не дають сусіди-кати,
Вона воює за своє,
Бо прагне мир й свободу мати.
Вона щоденно віддає
Дітей своїх - це серце крає,
Та бачать, знають Небеса:
ЇЇ Герої не вмирають!
Під сонцем Бог дає життя,
Минають світлі й сірі днини,
Лиш нам судилась кара ця -
Збіліти в гнів від ворожини!
Та знаєм: ворог не пройде,
Роззявив рота - поперхнеться.
Хоче забрати, згарбать все,
Сам злою кров’ю захлинеться!
Немає іншого Дніпра,
Нема ріднішої країни,
Хай завжди буде, хай живе
Одвічна Слава України!
Чемно дякую за відгук 
