На Закарпатті в селі Білки він родився,
Ріс у простій сім'ї, та на тепло багатій.
В музичне коло у загальній школі влився,
Грав на баяні і співав – у ній та в хаті.
На
В ансамблі участь брав «Зелені (так!) Карпати».
Тут зрів таланту, моці духу хлопця колос.
До музучилища вступив, там вчився грати
На різних інструментах, шліфував свій голос.
В столиці був, де плин Дніпра і цвіт каштанів –
В консерваторії музрух вивчав на парах.
У співі плавав, як вареник у сметані.
Ви. 'студії оперній солістом був, в «Стожарах».
Після науки міг в театрі місце мати -
Опери. Групі "Рандеву" (звали) придався б.
Але вернув у рідні землі – за Карпати –
Співати там у філармонії узявся.
Групу «Бескид» зібрав там. Як закрили врата
Їй перед носом, сліз не став ронити -
Аранжував пісні, свої почав писати.
Студію звукозапису зумів створити.
Пісні, які писав, на дисках місце мали.
Вийшли альбоми сольні, відеокасети.
«Вулиця Наталі» - альбом, який вітали,
Мільйонним накладом подався він у злети.
Золотий диск за це отримав Степан Гіга -
Радів, та серце не зробив своє холодним.
Любив людей, як увійшов у Вищу лігу,
Як став заслуженим артистом і народним.
Створив для млолоді агенцію мистецьку –
Вчив її співу, помагав на ноги стати.
А сам упав.., хоч душу мав ще молодецьку.
Не зможе більше пісні свої співати.
Та їх ми будемо у пам’яті тримати –
«Цей сон» і «Золото Карпат», і «Яворину»,
«Друзі мої», «Одна любов на двох». Не знати,
Що відчував співак в останню світлу днину…
Швидше за все, біль відпустив – зробив багато
Він за життя, пісні Степана – вуху – раєм.
Бог його в небі захотів при собі мати.
Ми ж за труди всі дякую співаку складаєм.
Так! Міг ще жити - для дітей, онуків, Мами -
Тієї, що йому змогла свій дар плити
В душу і в голос, людство тішити піснями,
Але пішов... Його ж зорі - повік світити!
14.12.25
14.12.25
