і оця постійна мастурбація на спогади
фотокартки, відео, кардіограми голосових
як героя слешерів мене чомусь залишили в живих
навіть якщо впоперек ввечері а вздовж вже після дванадцяти
після пляшки рому під сет Ейнауді і Циммера
перекреслені МИ залишились жити лише в квантових вимірах
і оці постійні питання, їбучі питання з усіх сторін
психолога як я тримаюсь і що з цього приводу відчуваю
чому кожен край провокує подивитись що буде за краєм
вночі вона питає про що я думаю і дивиться в очі
про те що треба вчасно витягти і завтра аналізи здати
а ще про те що я наxyй не уявляю як її звати
я це спалахи полароїда що летить в безодню
нагадування соцмереж про наші пам’ятні дати
літери твого імені на моїй шкірі утворили стігмати
єдиний життєвий шлях це той що вже минув
лишається постіронія, і змагання хто перший кине в ігнор
голодні ночі, кальян, блювота і постинор
я це Напруженість Хаббла в холодному космосі
з порожнечею навколо на сотні мегапарсек
на барі в блекаут свічки з запахом тріпл-сек
таксі в комендантську везе чергову незнайомку
буду марно вбивати з нею все що про тебе знав
так починається перша чорна зима
P.s. натхнення і відсилки до вірша Солі Сойки "і оця постійна мастурбація на твій голос"
