Згасає день, і теплий бриз розвіяв всі тривоги...
І вже затихли цвіркуни, - згадали тиші смак,
Зникає спека, залишивши всі свої дороги
У вільний сон людей війни, та всіх її ознак,
Зникають вибухи на тлі пустих.. поодиноких...
Зникає світло у повітрі - від "салютів" блиск...
Згасає день...
Можливо десь завадять вам тривоги?..
Радійте, що не довелось вам оцінити тиск ракет "пісень",
Повітря того вибуху, незнаного ще досі,
Та пекло незбагненне всіх розпечених скалок,
Руїни стін, життів, кохань... приреченостей постіль...
Що ви не чули в пеклі цей жахливий рій думок:
Волання тої матері над тільцем немовляти...
Весь розпач той Вселенський... відчай, крик батька солдата,
Що вперше, лиш дізнався... вів родину у життя...
Так думав він... Але... чиє це каяття?!...
Байдужжя тих, хто так плекав зневагу в часі,
Хто руйнував та нищив волю у зневазі
Свідомих, люд, що вибрали життя
Замість гнилого... пліснявілого... кайданок...
І вибирали між окопів... танок...
Комусь останній... Танок смерті та життя...
Радійте, коли вдягнені та ситі,
Що маєте можливість порадіти,
Коли дитя сміється біля вас...
Коли війна для вас - то десь... далеко...
Коли ще повертаються лелеки,
І є куди...
Радійте, що ввесь час
На варті безліч років наша Сила...
Радійте, що не ви зараз в могилах...
Сумуйте, що хлоп'ята... замість вас...
.....
Згасає день... Знов теплий бриз розвіяв всі тривоги...
І знов затихли цвіркуни, - згадали тиші смак...
Покине спека, залишивши всі свої дороги
У вільний сон людей війни, та всіх її ознак...
А десь на варті все чатують соколята:
Брати, сини та найвродливіші дівчата,
Щитами вкривши місяць, зорі й тиху ніч...
Шануйте тишу... та красу таких облич...
ID:
1049188
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Філософський
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 08.10.2025 23:56:19
© дата внесення змiн: 08.10.2025 23:56:19
автор: Володимир Науменко
Вкажіть причину вашої скарги
|
