Переклад:
Шепочуть квіти: «Прощавай»,
віночки хилячи додолу,
що любі очі й рідний край
мені не зріти вже ніколи.
Ну, що ж, кохана!.. Ну, і що ж!
Я бачив їх і світ безкраїй,
отож оцю могильну дрож,
мов благодать нову, приймаю.
Й тому, що це життя осяг,
його минувши околясом,
щомиті стверджую в піснях,
що все повторюється з часом.
Чи не однаково на все,
як нас безжурно змінять інші?
Тобі прийдешній піднесе,
напевно, ліпші блага й вірші.
Та, впившись радістю без меж,
тоді як злагода огорне,
можливо, пригадаєш все ж
мене, мов квітку неповторну.
Оригінал:
Цветы мне говорят – прощай,
Головками склоняясь ниже,
Что я навеки не увижу
Ее лицо и отчий край.
Любимая, ну что ж! Ну что ж!
Я видел их и видел землю,
И эту гробовую дрожь
Как ласку новую приемлю.
И потому, что я постиг
Всю жизнь, пройдя с улыбкой мимо,
Я говорю на каждый миг,
Что все на свете повторимо.
Не все ль равно – придет другой,
Печаль ушедшего не сгложет,
Оставленной и дорогой
Пришедший лучше песню сложит.
И, песне внемля в тишине,
Любимая с другим любимым,
Быть может, вспомнит обо мне
Как о цветке неповторимом.
1925
Всегда ценил ваше умение прочувствовать суть произведения, ибо, так зазерниться не каждому под силу. Стихи Сергея Александровича (в своем большинстве)не затейливы, потому-то Он и продолжает быть гениальным. Но вот перевести так легко, на выдохе, не каждому дано (падать яблоком к чужим ногам). У вас всё вышло, причем одним махом, хотя я уверен, что потрудились определённый промежуток времени и не зря. Оставайтесь же таким, как есть, и дальше. В этом ваша сила. Да прибудет с вами вдохновение, молодой мастер!
Прозектор відповів на коментар Zorg, 02.07.2025 - 22:23
Цей вірш - один із улюблених творів Єсеніна, хоча водночас боюся його, аби не став для мене пророчим. Переклав насправді вельми швидко, десь за годину-півтори, тож помітили правильно, хоча виношув подібне бажання і за довго до того. Збудником стали ті не надто вдалі переклади, які надибав на просторах інтернету, хоча й мій теж не досконалий. Спасибі
Гарний переклад. 
