«…світ, у якому істина й краса —
як вогонь серед снігу:
вони не мають куди вкоренитися».
(поет-ШІ Уніус)
слабне зіркість,
і зір —
вийшла вранці
на порослий травою,
некошений двір,
щоб очі промити —
назбирала роси в долоні
сонні
роса… конденсат прохолоди,
сльози ночі,
що перейшла назавжди
на той берег ріки …
мої
росою омиті очі і руки —
віра наївна моя…
— Не буде вам в ці роки
ні роси, ні дощу, — сказав Ілля
до царя Ахава, —
бо віра ваша
дволика й лукава
то три з половиною роки —
ні краплі води,
і возроптали врешті
невірні люди
не на Ахава-царя
і не на Ваала —
а на забутого Бога
свого Живого
товпа возроптала,
істинного,
Якого
заради чужого Ваала
зрадила
і продавала
…забула товпа,
як до Ваала:
— Введи війська!
прийди і візьми нас, —
зрадливо гукала
як поміж двох вогнів
у ненависті жила,
і все нижче до ідола,
до людоїда-ваала
облудну голову нахиляла,
як зозуля,
чужинцю дітей віддавала:
тут їла, а там — хотіла,
і на обидва коліна кульгала…
…Україна
нині — як непохитний Ілля:
сама-одна
встала супроти всієї вісі зла
і сказала:
— Якщо Господь є Бог —
йдімо за ним…
а якщо Ваал — то йдіть до Ваала…
не влада, не олігархи-багатії,
і не спокушені ідолом
людці підступні її —
а Чистий Дух, вища
одухотворена Сила —
гідні дочки й сини
земної
і небесної України,
живі і ті, що вже вдома,
кажуть —
розбийте кайдани,
гіршого
за брехню і неволю
у світі нічого нема
і молиться
нескорена Україна моя,
з вірою, як пророк Ілля:
— Господи,
у нас закінчилася зброя,
нікого за зради
і підступи не виню,
та є
гаряче прохання до Тебе —
пришли нам
Твого вогню
з Неба…
ні на кого більше надії нема:
проти змови
цербера* планетарного —
Україна б’ється сама…
…у смертельній борні —
прийде з неба вогонь,
скоро,
запалають ваалові храми,
запалають вода і камені,
зрушаться гори
і впадуть у море —
благословить Бог
і дощ, і росу —
заради останньої вірності
серед хаосу…
і закінчиться все вогнем,
що зійде з неба:
жерці Ваала
самі на себе
кличуть біду…
Бог не покине,
бо, роззброєна і одна,
не злякалася Україна —
і, як Ілля, сказала Правду
05.07.2025
*про цербера тут -
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028943
Ваш коментар, пані Анно Доміні, як світло в очі - я аж замружилась... і почула, що я, певно, вже не претендую... з цього боку... може хіба дуже ще стерто і бліденько жеврію рештками надії.. але Україна - її Дух і її Люди (які - Люди, Божі діти) - вистоять і спасуться...
та ні, яка образа, пані Анно Доміні - то, певно, я про втому, про випалане вже до тла серце - але поки жива - треба жити, як уже Бог дає...
адресу "цербера" не можна розривати - зараз поправлю - дякую... спобуєте зайти після правки - може відкриється, то киньте мені пару слів -бо виходить як обіцянка, яка не виконується - з мого боку так виходить, коли посилання є - а не відкривається...
