Море (монофон)
Море – це мрія.
Можна милуватися морем, можна марити.
Мореплавців манить магія і моря, і морських мандрів.
Мрійники марять морською мелодикою, манірною м’якістю монотонних мелізмів, можливістю медитацій. Мерещаться і мандри, як морські, так і міжзоряні.
Мариністів магнетизують міріади місячних мерехтінь, містична мінливість морських марев. Мазок за мазком над масивними мольбертами майне то метушлива мева, то мигне меланхолійний молодик, за мить на марині то майорить, то меркне морський маяк.
Море мінливе: то могутнє, то милостиве, то містичне і моторошне, то милосердне і мрійливе. Море може милувАти і мИлувати.
Мозаїку мілководдя моделюють мінерали, мушлі, молюски. На мілині метушаться меткі мальки, у мулі біля мису марудяться мокрі м’якуни (майбутні морепродукти – мідії).
За молом у мелосі моря медитують манірні медузи. На мисі біля містка мостяться муругі морянки.
Мисливці мартини метаються над морем, миттєво маневруючи за метушливою макреллю. Мисливі меви мерщій мчать то за макреллю, то за мартинами, меркантильно метикуючи, яка можливість не марна.
Між морських мешканців мирно мігрують мовчазні мурени.
Маревіють у морській млі мавки, мліють під місячним мерехтінням, манять моряків то млосними, то моторошними мелодіями.
Мрійливим менестрелем на міжзоряних маргінесах милується і морськими мавками, і могутнім морем меланхолійний молодик. Мало-помалу місячне марево меркне.
Миготить над млою маяк, маркуючи мореплавцям морські магістралі.
Море - це мрія, де має місце і магія, і містика.
Пречудово! 
