У її порожнечі удома і в грудях
поселились коти і сусідський папуга,
вона звикла і більше не плаче при людях,
коли знов у повітрі повисла напруга.
Покотився останній відірваний ґудзик
з її серця залатаного так недбало,
її всесвіт зависнув і більше не грузить
почуття, що раніше вона відчувала.
Їй так важко збагнути й повірити в завтра,
їй так важко в собі бодай щось відшукати
і так хочеться сісти їй в потяг плацкартний,
так щоб зараз нічого не чути й не знати.
Та чекають води не политі ще квіти,
і коти в домі й серці тихенько муркочуть,
і папуга сусідський, бо нікуди діти,
а вона прихистити собаку ще хоче.