Міліють дні, все ближче ночі.
І тихо гомонить печаль.
Чому тяжкі думки щоночі
Ятрять душу, входять у жаль?
І кіт говорить по-котячому
І зве поринути у сни.
Все невгамовне в мені скаче
І за плечима всі мости.
Імліють дні, як у Альбіоні
Зорею вечір розцвіте.
Як у маре́вному полоні
Думки вганяють у пусте.
13.10.25р.
