Прислухайся чоловіче
З чого зроблені твої черевики
У підошвах яких іще жевріє життя
І коли полум’я виростає
Воно покидає землю –
Вертається до сонця
У непроглядному мороці, зберігається таємниця -
Вогонь, що світить, прихований від очей,
У холодній безодні, де панує панічний страх,
Сплітають тіні вічну свою опастку -
Видимий вогонь, але його не торкнутися,
Лише шепіт вітру веде туди,
Де полум'я мудрості в небі іскриться,
Світло життя істинне, що не згасало.
Під руїнами храму, вівтар,
У ньому духовний вогонь, немов на небі Венера,
Світиться після заходу та перед світанком з надією знову зійти,
Крізь пам'ять століть, через терени.
Він освячує світанок, незважаючи ні на що,
І в кожній душі розгорається вогнище духовної мудрості.
Який чудовий, світлий вірш! 
