Плела інтриги, зима з весною.
Тихенько у затінку таїлася.
Благала побути ще з сестрою,
То йшла люта, то верталася.
По траві стелилась білим мереживом,
Під снігові дзвіночки маскувалася.
Тріпотіла білим метеликом,
Та врешті-решт попрощалася.
У спину дихала пора тепла.
Частувала сонцем й солов'їною.
Розпустила коси тендітна верба,
І зацвіла у серці надією.
