Подушка неба тріснула навпі́л,
Сніжило рясно, гучно завивало.
Війни несамовитий був приціл,
Людське життя, мов сніг, валили валом.
Жорстокість з хугою удвох сплелись,
Ревли вночі. В окопах - хлопці мерзли.
Неподалік - поні́вечений ліс,
Розхристані дерева, ніби нерви.
-Ой, віхоло, скоріше схаменись,-
Здається, так волало все довкола.
Ще осені не впав останній лист,
Невже у тебе серце охололо?
Ти ж не настільки люта і страшна.
Хіба тобі з війною бути в парі?
Доволі вітру й білого рядна.
Не треба студінню трясти, - зарано.
26.11.2023р.
І яким вже молитись богам, до чийого звертатися роду, щоб дорогу закрить ворогам й дати людям жадану свободу... Нашим хлопцям - додому, в тепло... та - всім біглим вернутись додому... Бо Такого іще не було, коли світ не витримує втому... Дякую Вам, Світлано, за добру душу і щирі вболівання за наших мужніх хлопців і дівчат... Нехай якнайшвидше всі повертаються додому і ВСІ ЛЮДИ ЖИВУТЬ, щоб ЖИТИ, а не...