Дивлюся в далеч де майбутній світ,
А я чомусь вертаюся у юність,
Велика сила почуттів політ,
А згодом додається стиха мудрість.
Його душа розкрита, як завжди́:
Тобі й мені освічує дорогу,
Ех, хочеться так мирної весни,
Багатством, щоб торкнулася порогу!
У ній є все найкраще та просте,
Де щастя зародилося з любові,
Енергія родини - то святе,
Милуючи красою наші долі.
Обійми батька, неньчині слова
Де стільки теплоти не передати,
Оберігає та любов жива
Барвінком синьооким біля хати.
Радійте, любі, бережіть тепло
І колисайте, мов свою дитину!
Шануйте серцем, бо святе воно
І дякуйте, за прожиту хвилину!
