Ти знаєш, брате
Ти знаєш, брате, тільки мамі не кажи,
Я у шпиталі зараз, відвоювався, схоже.
Хірург мене заштопав: - Будеш, хлопче, жить!
Та ось в душі загоїти діру ніхто не зможе.
Я тут вже тиждень, але насправді - там,
Серед розтерзанного вибухами лісу,
Де по деревам, як по вистиглим хлібам,
Пройшлись розпечених уламків металеві коси.
На землю падали вони, вкриваючись гіллям,
Окроплені червоною росою,
То мої хлопці, я пам‘ятаю кожного ім‘я,
З життям прощалися, вступаючи до бою.
Наш перший бій, насправді, перший бій,
І зразу вісім діб розлюченого пекла,
А я лиш кілька місяців, як одягнувся в однострій,
І голова до каски, тільки-тільки звикла.
Земля вставала перед нами як стіна,
Запрошуючи у сирі свої обійми,
Навкруг вогнений буревій кружляв,
Лишаючи по собі чорні вирви.
Ми наче в шторм потрапили в човні –
Маленьке суденце серед розбурханого шалу.
Немає мачти, зірвані вітрила, якорі,
Летим назустріч найсмертельнішому валу.
Вгризається у плоть сталевий шквал,
І вибухи, як грім ревуть потужно,
І блискавок удари валять наповал,
Спікаючи своїм вогнем тіла і душі.
Від нелюдських напруг зриває дах,
Це буде вічно, так здається часом,
А всепроникливий липкий тваринний страх,
У ніздрі лізе з обгорілим м‘ясом.
День, ніч, за ними знову день,
Короткий відпочинок і до бою,
Нам би ковток води холодної лишень,
Та скільки нас залишилось – лиш троє.
І я між ними, весь як решето,
З волоссям, що за тиждень посивіло,
Живий по факту, але мертвий, начебто,
Від болю за тих інших, невцілілих.
А потім темрява і світло в далині,
І я лечу до нього в довгому тунелі,
- Не час ще, - потім хтось сказав мені,
І очі я відкрив уже в шпиталі.
Нам кажуть, ми герої, всі вітають нас,
Говорять щось про ордени і про медалі,
А я, ти знаєш, думаю щораз,
Як з цими спогадами жити мені далі?
І от що, брате, я тобі скажу,
Хай тільки зарубцюються на тілі рани,
Повернуся у стрій і страх з душі зживу,
А потім сам усе розкажу нашій мамі.
ID:
981302
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 26.04.2023 08:38:38
© дата внесення змiн: 08.02.2025 18:34:52
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|
Цю сповідь не порушу зайвими словами:Слава Вам й таким,як Ви! Уклін для мами!
