Ніч доторкнулася неба краєчком -
зорі заблимали, як ліхтарі,
викотивсь місяць з-під хмари яєчком,
жовтим-прежовтим, світився вгорі.
Дійство вершилось активно та щемно -
тіні снувались, торкались землі,
фея серця сповила нам таємно -
нитку шовкову знайшла у гіллі:
довгу, міцну, чарівну та прозору,
щільну, тонку, непомітну для зору.
В неї повчитися міг би павук.
Попрацювала натхненно та сміло,
нас поєднала майстерно, уміло,
в кожнім витку відчували: "тук-тук!"
Одне добро, любов і ласка,
Забули якось у ці дні.
Для українців, одна пастка,
Гримлять рашисти в вихідні.
Гарно, але пробачте, що я із своїми емоціями!