|
ЇЇ бачиш, от спритненька,
Славна пташечка, маленька,
Фур туди, за мить, фур сюди,
Це ж подалі - геть від біди.
Коти завжди на охоті ,
Най би в хаті та й дрімоті,
Все частіш на підвіконні,
Хоч зима та невгамовні.
Непозбутись й нині звичок,
Так і зирять, на синичок,
Один з них, пішов до хати
Інший ніби, став дрімати.
Гойда вітер годівничку,
Враз помітив, кіт синичку,
Хутко зернятко схопила,
Мов, до себе поманила.
Але ж десь, зникла відразу,
Немов сич, держе образу,
Кіт піднявся, потягнувся,
Та й довкола озирнувся.
От халепа, в очах злоба,
У душі, гризе жадоба,
Лихий погляд, аж до неба
Мабуть краще, ні, не треба
Пустий задум, не дістати!
Та й поплентався до хати.
Знов синички, на верхівці,
Хутко- хутко, вже на гілці,
Де висить шматочок сала,
Ось одна, уже й дістала.
Уміло дзьобиком клює,
Тож напевно розуміє
Видно добрі живуть люди,
Що про неї не забули.
Ич, на гілочці синичку,
Гойда вітер й годівничку,
В сподіванні не завада,
І синичка всьому рада....
Ой, як добре, є що їсти,
Тож весну мріє зустріти.
19.01.2022р
ID:
937564
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.01.2022 09:35:50
© дата внесення змiн: 04.08.2024 18:02:17
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудово, Ніно.. Це ви написали ніби про мене. Напроти вікна повісили годівничку і годуємо синичок уже 15 років. Є там і насіння і сало. А кіт тільки дивиться в вікно..Ось такі справи! 
