Сидить бабуся при вікні.
Дітей й онуків виглядає.
Одна, немов на чужині,
Здалека вісточку чекає.
Мов птахи рідні, хто куди.
У кожного свої турботи.
А ти, матусенько, прости,
В нас в кожного свої роботи…
...Маленька хата край села.
Півонії цвітуть, жоржини;
Там не подвір‘ї - тишина.
Спішіть до рідної хатини!
Приїдьте до своїх батьків,
Не поспішайте знов в квартири.
Вони зростили вас синів.
Ви їм любов'ю послужили?
І не окупите всіх діл,
Батьки у вас вкладали душу.
Тепер бажають одного, -
Почути: я люблю вас дуже.
...Чекає мама край вікна:
Синок, дочка… Хто з них приїде?
Їй мало треба, лиш тепла. -
Любіть, й щасливими живіте!
"Слухай батька свого, - він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя." (Біблія, Притчі 23:22)
