Ось знову жовта заметіль
Кружляє в небі й під ногами...
І жовті хризантеми звідусіль
Кивають сумно голівками.
Немов кричать, що падолист
Співає літу колискову.
У осені, напевно, хист,
Сплін насилати знову й знову.
В світ снів і марень, дивних мрій,
Мов повертаючись додому...
Із всіх відомих ностальгій
Я поринаю знову в жовту кому...
