О просвітителько подільської землі!
О милосердя в статусі хоробрих!
Написано у неї на чолі:
«Не налякалась кари та хвороби».
Олімпіада! Мабуть не спроста це,
Нахабно куля задивилась в вічі –
Вона ж натомість мовила в лице:
«Давно відомо: не вмирають двічі!»
Зійшли слова, хоч бракувало хліба,
Поміж хрести насіяла колись.
І серед ночі засвітились німбом,
Коли ховала мову від в’язниць.
