тя́гнеш ланцюг і грюкаєш
плесо розбилось колами
хоч і малá, а мука теж
бути не цілим — сколами
дзвониш, кричиш у рупори
зимна байдужість виплюне
може, умовним куполом
рідне майбутнє зліплене
блудиш в долині полум'я
стопи вже голі й спечені
тисячі днів до полудня
тисячі заперечень...
