Ми пів життя за поспіхом втрачаєм,
І поспіхом недосипаємо ночей,
Краплиночки на шклі не помічаєм,
І біль коханих в глибині очей
І лише, як то кажуть, на останок,
Серед буденності і на семи вітрах,
Пірнаючи у вранішній серпанок
Наздожене й за горло входить страх,
Що біжучи за привидом достатку
У павутині вічно дріб'язкових справ
Ти головну не розгадав загадку,
І щастя у житті та й не спізнав
