Цілує руки осені туман,
Встеляє їй жоржинами дорогу,
Палкий, як як літо, був самообман,
Що ти мене полюбиш як нікого.
Дістала осінь пензлик і мольберт
Туман послала по жита у полі,
А у кармані заховала той конверт,
Де літо їй призналося в любові.
А час минав і осінь вже мрійлива
У дні смагляві налила дурман,
Тебе забуду я колись, можливо,
Та поки тільки літо, осінь і туман.
Дякую
