Злітають сльозинки росою із вій,
Частинки, краплинки із чаші надій,
На дні, десь глибоко, сховались вужі,
Це ті, що так жалять до крові в душі,
Десь відчай побачив у серці шпаринку,
І лізе так нагло, пече аж до крику,
Благаю, спинися, тобі тут не місце,
Там щастя витає, його це обістя,
Та втома, турботи, неначе німі,
Так давлять, так душать, як демони злі.
Співай мені пташко, щоб зливи пройшли,
Щоб сонце сміялась у чистім вікні.
