Йду в туман, а що за ним не знаю,
Сховав мабуть, бурштинову осінь,
Подих свіжий, п`янить відчуваю,
Небо сіре, загубилась просинь.
Тримав тайну, попереду, що там,
Чого жду? Та я мрію все ж несу,
Хоч летить, час, як скакуни літа,
Пригорну, їх у осінь понесу.
Нехай прийме, мене таку, як є,
Вже руда, а я із сивиною,
Не боюсь, як з відерця дощик л`є,
В душі те́пло, не буду сумною.
Тож ти поруч, йдем разом у осінь,
В туман сизий, лиш за руку візьми,
Серця наші, відданості просять,
Тож й дощі, часті витримаєм ми.
20.09.2019р
