Носяться угорі.
Скільки? Не роздивиться.
Чорні й швидкі, мов дріб,
Посланий із рушниці.
З дивної, бо той лет
Кола зі свистом ріже
І на будинки ниже,
Ніби якийсь браслет.
А можливо, пташки
Крутять свою пружину? –
З галасом, без упину
І з усієї сили!
Так, щоб снаги хватило
На цілий шлях важкий
В Африку. Потім – звідти,
Наче із того світу...
Сонце моргне й – мерщій
Прямо... на Дачний свій.
