Зима уже в колядки пророста,
А про свою роботу забуває.
І знову дощ – невтомний чоботар
Комусь цвяшки в підошви забиває,
Бо валянки по чорному не йдуть.
Надійніша взувачка всім потрібна.
Вона й зимі прийдеться до ладу,
Аж поки біле під ногою скрипне.
