Втечу від сірості із кам*яного міста
В осінній ліс, що кличе шумом знову,
І вільний дух його - життя наповнить змістом,
Я ж кожної рослини знаю мову.
Мені відомі змалку лісові стежини.
Кремезний дуб знімає капелюха,
Від вітру шепіт листя, ніби пісня лине,
Лежить у травах росянистий люрекс.
Погладжу лагідно кору ялин і сосен,
Вклонюсь осині, липі і калині,
До себе ніжно пригорну я мудру осінь
І ліс - живий куточок України.
Щиро дякую, Катерино! Колись давно моя мама працювала у лісовому господарстві, часто брала мене на роботу, коли насаджували молодий ліс, тому я змалечку вже знала і про дерева, і про трави, і про гриби. Ходжу в ліс і тепер, коли випадає вільний час.