ЗАҐРАВА
Ген там, у далині, видніються вогні,
Заґравою палає рідне небо,
Аби прийшов кінець, кінець прийшов війні,
Бо ворога з болота нам не треба.
В заґраві ті краї́, бо там ідуть бої́,
І стогне рідна матінка-землиця,
Давно затихли там співучі солов’ї
Й продовжує на землю крівця литься.
Здригається земля від вибухів щораз,
Здригається, і стогне, і ридає,
Звитягою на ній постав дороговказ,
Свята землиця у вогні палає.
Від вибухів до нас доноситься той звук,
Молитва, й крик, й на чудо сподівання,
І люди, і земля пізнали безліч мук.
До Господа в сльозах усі благання.
Палає все в вогні і ночі всі, і дні,
Ні миті не стихає канонада,
Видовища страшні ми бачим вдалині,
І страшно ще, коли від сво́їх зрада.
Ідуть страшні бої́ і зовсім не стиха,
І тілопади скрізь на полі бо́ю,
Коли піде від нам годинонька лиха́
Й не будем оповиті ми бідою?
Бо там удалині видніються вогні,
Заґрава поєднала землю й небо,
Я з радістю віддам це пекло сатані,
А нам лиш МИР і ПЕРЕМОГА треба.
30.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID:
1049739
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 18.10.2025 15:11:46
© дата внесення змiн: 18.10.2025 15:11:46
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
