Я розплющив очі
Після сну та ночі,
Визирнув в вікно
І дивлюся: хмарне
Небо там, та гарне
Все одно воно.
Наче покривало,
Небо огортало
Й огортає світ,
Й буде огортати,
Буде сповивати
Протягом всіх літ.
Мовбито примари,
Плинуть в ньому хмари –
Неба кораблі –
Плинуть далі й далі
У незнані далі.
Я, хоч на землі,
Разом з ними плину
Думами. Приплину,
Може, з ними в рай,
У якому жити
Буду й не тужити,
А радіти вкрай
Кожну ніч і днину,
Будь-яку хвилину,
Всяку часу мить.
Може, цього разу,
Хай і не відразу,
Та все ж пощастить.
Євген Ковальчук, 18. 10. 2021